Що таке шкільна служба порозуміння, чи потрібна вона закладу освіти, як започаткувати її роботу, та які фактори можуть вплинути на успішність впровадження служби. З цими питаннями спробуємо сьогодні розібратися.

 

Шкільна служба порозуміння (ШСП) – це команда підготованих старшокласників-посередників (медіаторів) під керівництвом координатора, які допомагають своїм одноліткам розв’язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи в роботі відновні практики – медіацію, коло прийняття рішень, – і працюють над формуванням безпечної атмосфери в навчальному закладі. 

Медіація – це конфіденційна добровільна процедура вирішення конфлікту за допомогою третьої нейтральної сторони (медіатора), під час якої створюються такі умови, щоб кожна сторона мала можливість висловити своє бачення ситуації, почуття та зрозуміти свої потреби та почуття і потреби іншої сторони. Під час медіації сторони доходять згоди, яка враховує інтереси кожної з них . Через те, що рішення приймається сторонами конфлікту добровільно, та виробляється ними самими, більша ймовірність його виконання. Крім того, пройшовши процедуру медіації, сторони отримують новий досвід поведінки в конфліктній ситуації.

Незважаючи на те, що медіація в Україні налічує вже 25-річний досвід існування[1], для багатьох цей термін є незнайомим (хтось плутає його з медиТацією, для інших, медіатор відомий виключно як пристрій для гри на гітарі). Але цей  спосіб вирішення конфліктів вже давно успішно використовується по всьому світу в різних галузях діяльності  – в навчальних закладах, в бізнесі, сімейних питаннях та навіть у адміністративних та кримінальних провадженнях..

Шкільна служба порозуміння використовує в роботі відновні практики. Це практики, спрямовані на відновлення стосунків та відшкодування завданої шкоди (перш за все, йдеться про моральну шкоду та її відшкодування – щире розуміння почуттів іншого, вибачення та залагодження ситуації).

Коли ми почали знайомитися з цим підходом, мали сумніви: чи спрацює це в реаліях нашого суспільства та системи освіти. Та досвід шкіл, в яких вже функціонували ШСП (м. Київ, м. Жмеринка, м. Пирятин), надихав. І тепер, маючи вже кілька успішних прикладів шкіл, до створення ШСП в яких долучилася наша організація, можемо із впевненістю сказати: «Це працює! Але докласти зусиль таки доведеться!)».

Як створити шкільну службу порозуміння у своєму закладі?

Алгоритм створення ШСП приблизно однаковий, але все ж таки існують певні нюанси. Тож ми спробуємо розглянути різні варіанти, їх переваги та недоліки, щоб кожен заклад освіти зробив власний висновок: ШСП для них це ресурс чи навантаження. Та зміг обрати для себе більш прийнятний спосіб заснування служби.

Перше, що потрібно зробити: заохотити створити ШСП. На це має бути бажання і реальна, не декларативна підтримка адміністрації закладу та переважної більшості педагогічного колективу. Необхідне інформування та згода батьків. Цей крок супроводжується певними процедурами документального оформлення: видання наказу про створення, розробки Положення, порядку роботи ШСП тощо.

Другий крок – вибір приміщення, де буде розташовано службу.  Найкраще, коли це просторий кабінет, який обладнано столом (бажано круглої форми), стільцями. Також в кабінеті мають бути наочні матеріали, методичні матеріали, бланки для проведення процедур медіації, канцтовари тощо.

Крок третій – відбір кандидатів у медіатори. Для учнів 8-11 класів проводяться презентації медіації як засобу розв’язання конфліктів, та можливостей діяльності служби порозуміння. Потім проводиться анкетування бажаючих, та інтерв’ю, за результатами якого має бути відібрано 16 учнів – з нашого досвіду.    

 Чому саме така кількість дітей?

Бажано, щоб кількість учасників тренінгу була парною та ділилась на чотири – для успішного проведення вправ. [2] Це оптимальне число для участі у груповій роботі. Крім того, частина підлітків може поступово припинити свою діяльність в ШСП.  

Чи важливо, щоб це були учні різних класів?

Це не обов’язково, але на практиці більш виправдано. Так, учні 11-х класів більш дорослі, та за рік підуть зі школи, і у другому семестрі зазвичай більше переймаються питаннями випускних іспитів.  Тож краще, щоб у службі були представлені учні різних класів.

Четвертий крок – проведення чотириденного навчального тренінгу для  команди медіаторів. Тренінг можуть провести психолог, соціальний педагог  або педагог, котрий пройшов навчання з програми підготовки медіаторів.  Або заклад освіти може запросити організацію-партнера, спеціалісти якої проведуть тренінг.  В цьому випадку майбутній координатор служби порозуміння бере участь у тренінгу на рівних зі школярами. Разом вони отримують не тільки знання, а й корисний досвід, та стають справжньою командою.

Крок п’ятий  – розробка назви, логотипу ШСП, створення плану дій, інформаційних буклетів, візиток та початок роботи. Для того, щоб про ШСП дізналися у школі, її діяльність потрібно презентувати школярам, учителям, батькам. Найкраще це можуть зробити самі медіатори.

Для того, щоб ШСП працювала, необхідно постійно підтримувати командний дух. Тут стануть у нагоді регулярні зустрічі медіаторів, проведення спільних заходів.

Чи обмежується діяльність ШСП виключно проведенням медіацій або кіл порозуміння? Це і є мета створення ШСП?

 І так, і ні. Місія ШСП більш широка: розповсюдження культури ненасильницького розв’язання конфліктів, вміння сприймати конфлікт як можливість розвитку, вміння дослухатися і розуміти свої почуття та почуття оточуючих, встановлення цінностей дружби, гуманізму, емпатії, толерантності, взаємоповаги.  Тож ШСП має шанс стати рушійною силою трансформаційних процесів у закладі освіти, а медіатори – тими агентами змін, які власним прикладом показують та надихають на ці зміни оточуючих. 

 

З якими труднощами можна зіткнутися при організації та діяльності ШСП?

• Формальний підхід з боку адміністрації чи координатора може звести нанівець всі докладені зусилля зі створення ШСП. Дорослі мають розуміти сутність відновних практик, дійсно сприяти роботі ШСП, вірити в медіаторів, не знецінювати їх діяльність, а підтримувати їхню мотивацію. З нашого досвіду , коли координатори дуже вмотивовані самі, вони можуть підтримувати та розвивати діяльність ШСП. Якщо ШСП створюється виключно як данина моді або як формальне виконання рекомендацій вищих органів, скоріш за все, вона не буде існувати довго та не зможе стати ресурсом у створенні безпечного середовища.
• Висока завантаженість учнів. В нашій країні, на відміну від західних, активна участь школярів у різноманітних громадських рухах, гуртках та інших видах позаурочної діяльності ніяк не заохочується, не входить до предметного заліку,  а активні старшокласники часто бувають зайняті додатковими заняттями, курсами, репетиторами. Дітям через зайнятість буває складно виділити час на роботу в ШСП. 
• Відсутність сприяння роботі з боку дорослих: не надання приміщення для проведення медіаційних зустрічей, відмова у наданні часу тощо. Ці фактори можуть призвести до припинення діяльності ШСП або до втрати її сутності як такої (наприклад, коли медіації проводить тільки координатор). За словами самих школярів, всі навкруги звикли, що конфлікти за дітей вирішують дорослі, а за посередництва медіаторів-ровесників, учасники відчувають свою значимість та відповідальність і набувають власного досвіду, який зможуть застосовувати самостійно.
• Оцінка ефективності медіаційної служби за кількістю проведених медіацій. На першому році функціонування запити на медіацію можуть не надходити, або їх може бути дуже мало. Потрібно розробити механізм направлення до ШСП, але, оскільки медіація процес добровільний, існує можливість відмови однієї зі сторін брати участь у процедурі. В нашій практиці, медіатори під керівництвом координатора брали активну участь у розробці і проведенні різноманітних профілактичних заходів (від класних годин до загальношкільних акцій), спрямованих на встановлення та розвиток цінностей. Такі заходи також можуть бути елементом інформаційної кампанії.
• Завищені очікування від діяльності ШСП. Існування ШСП не є панацеєю та гарантією встановлення ідилії у закладі освіти, це лише альтернативний спосіб розв’язання конфліктів. Так, діяльність ШСП сприяє розповсюдженню культури ненасильницького спілкування. Але, по-перше, це процес не швидкий, а по-друге, можливості медіації теж мають певні обмеження, та не всі випадки можна розв’язати із застосуванням відновного підходу.

Які зміни можуть відбутися у навчальному закладі зі створенням ШСП?

На це питання відповісти можна словами координатора ШСП «Прометей» ЗОШ №51 Ірини Василишеної через п’ять місяців від заснування: «Я не можу сказати, що зі створенням служби у нас кардинально змінилася школа. Ні. Сварки, конфлікти, непорозуміння продовжують виникати, але з’явилися небайдужі школярі, які не проходять повз сварку інших». 

Тож ШСП – це не чарівна паличка, вона точно не вирішить всіх проблем і не викорінить конфлікти як такі з життя школи, але це реальна можливість трансформування освітнього середовища, впровадження культури ненасильницької комунікації та розв’язання конфліктів, толерантності, прийняття – а цього так бракує наразі всім нам. Заснування ШСП – це процес, який потребує зусиль різних учасників, та воно того варто!

P.S. Відповісти на всі питання щодо створення ШСП в межах однієї публікації просто неможливо, тож ми відкриті до спілкування, радо допоможемо Вам знайти відповіді на Ваші питання!

 

1. Збірка статей «5 років діалогу і 25 років медіації в Україні: від протистояння до порозуміння» [редактори-укладачі: А. Гусєв, К.Гусєва, Г. Похмєлкіна. За заг. ред. І. Терещенко]
2. Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід впровадження, Український інститут порозуміння, Київ, 2007